Філіп піддавався різним спокусам і пристрастям, віддавався відчаю і мріяв про щастя. Він шукав відповіді на свої питання в азартних іграх, в романтичних відносинах, у випадкових знайомствах. Але чим далі, тим більше він розумів, що справжня мудрість і щастя — це не в тому, щоб шукати відповіді ззовні, а в тому, щоб шукати їх усередині себе.
Його доля перепліталася з долею інших людей, які теж намагалися знайти сенс життя. Він бачив, як пристрасті та бажання могли зруйнувати життя, як самовдоволеність та жадібність ведуть до горя та страждань. Філіп відчував на собі тягар цих людських пристрастей, але він не втрачав надію знайти свою істину.
Він вирішив знову повернутися до малювання, до мистецтва, яке завжди було його пасією. І в цьому він знайшов спокій і розраду, зрозумівши, що справжнє щастя — у відданості своєму покликанню, у внутрішньому спокої та гармонії.
Таким чином, Філіп вирішив подолати тягар пристрастей людських і знайти свою власну істину, своє справжнє щастя. Він пізнав, що внутрішня гармонія і злагода з собою — це те, що дійсно може заповнити його життя сенсом і задоволенням.
