На високій полонині, де час мов струмок плине,
Де гуцули живуть своїм вічним життям,
Там розгортається дивна картина,
Сповнена магії і відданості своїм традиціям.
За голосом трембіти вони йдуть,
По стежках давніх, де вітер шепче пісні,
Де зорі ясні в небі горять,
І вічні гори свідками їхніх думок є.
Лісові люди, сини гірських вершин,
Знають тайни стародавні, що віками линуть,
Їхні серця відкриті для природи,
Їхні душі сповнені віри і відданості своїм батькам.
Історія слободи, оповита таємницями минулого,
Де Довбуш зі своїми воїнами відважними стоїть,
Щоб захищати свою землю від чужих ворогів,
Його ім"я звучить у серцях гуцулів, як вічний грім.
На високій полонині життя плине,
Сповнене силою природи і мудрістю минулого,
Тут душа гуцулів вільна, як вітер в горах,
І вони живуть, дотримуючись вічних законів свого краю.
