Жинь стояла на вершині гори, дивлячись на руїни міста, яке колись було її домом. Вогонь пожежі ще досі вигорав у її очах, але вона вже не відчувала болю. Її серце було замерзле, а думки були наповнені лише одним — мстивою ненавистю.
Жинь знала, що вона знаходиться на межі розриву. Її душа була роздерта між любов"ю до Нікані і бажанням помсти за те, що їй було зроблено. І коли вона поглянула на свої руки, вона бачила не просто пальці, а смертоносні зброї, які вона може використати для виконання свого покликання.
Вона відчувала силу внутрішнього вогню, який палає в її серці, і вона вирішила використати цей вогонь для своєї мети. Вона вирішила, що вона буде тією, хто приборкає цей вогонь, хто викорінить його зі своєї душі і знайде спокій.
Заціпивши зуби, Жинь віддала себе вогню, який обгортав її. Вона відчувала, як він пронизував кожен її нерв, як він розпалював кожну її клітину. Але вона не відступала. Вона боролася, боролася з вогнем, який знищував її зсередини.
І врешті-решт вона перемогла. Вона приборкала вогонь, який палахкотів у її серці, і вона відчула, як він згасав, залишаючи за собою лише спокій і тишу.
Жинь відчула, що вона стала сильнішою, ніж будь-коли раніше. Вона більше не була лише інструментом помсти. Вона стала господаркою своєї долі, вільною від багажу минулого, готовою крокувати в майбутнє.
І з цієї миті, Жинь вирішила, що вона буде боротися не лише за свою помсту, але й за мир, за щастя, за свободу. Вона стала вогненним Феніксом, який несе в собі не лише руйнування, але й відродження.
